Теплоэнерго

Історія

На підставі рішення Харківського облвиконкому від 26.04.1976 №258 був організований Лозівський теплофікаційний район Харківського обласного підприємства теплових мереж, який почав функціонувати з 01.04.1977.

На час створення теплового району було 2-ві вугільні котельні, які виробляли та постачали тепло місту.

У 1981 році Лозівський теплофікаційний район був реорганізований в Лозівське міжрайонне підприємство теплових мереж.

До підприємства увійшли котельні міста Лозова: на вул. 38, Гв. Дивізії, вул. Муранова, 63, вул. Лозовського, 78, вул. Володарського, 2, вул. Правди, 4, вул. Леніна, котельні Лозівського району: с. Смирнівка, с. Чернігівське, с. Єлизаветівка, котельні Близнюківського району: по вул. Комсомольській, 38, вул. В. Складневій, вул. Старостіна, вул. Радянській, вул. Калініна, вул. Жовтневій, с. Уплатне, КСП «Комсомолець».

У 1983 році була прийнята котельня 2-го Підйому смт. Краснопавлівка, у 1985 році – котельні Біостанції, по вул. Червоногвардійській, 5, вул. Урицького, у 1986 році – котельні ЦРБ і ПНІ, у 1987 році – котельня по вул. Червонопартизанській, 43, у 1989 році – котельня по вул. Лозовського, 81, вул. Васильковій, у 1991 році – котельня мікрорайону смт. Краснопавлівка, у 1993 році – котельня с. Миколаївка. У 1994 році були прийняті теплові мережі ЛКМЗ, у 1998 році – котельня смт. Орілька, у 1999 році – котельня смт. Панютине по вул. Стаханівській. У 2000 році була прийнята котельня ЛКМЗ, у 2001 році – котельня МСЧ.

В цей час було побудовано 2-ві топочні, на базі ТРП №10 – котельню 6-го мікрорайону, яка постачає тепло на 1, 6 та 9 мікрорайони. У 2001 році підприємство експлуатувало вже 36 котелень, які виробляли близько 500 тис. Гкал на рік та постачали тепло місту Лозова, Лозівському і Близнюківському районам. Було встановлено 112 котлів, протяжність теплових мереж складала 102 км, на підприємстві працювало 634 чоловік.

У 2005 році Лозівське підприємство теплових мереж було реорганізоване в комунальне підприємство «Теплові мережі» Лозівської міської ради Харківської області. Підприємством експлуатувалося 18 котелень, які виробляли 264 тис. Гкал на рік. В експлуатації перебувало 60 котлів, протяжність теплових мереж складала 82 км.

Комунальне підприємство «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області було створено в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності відповідно до рішення Лозівської міської ради Харківської області від 23.03.2012 №597.

КП « Теплоенерго» створене у відповідності до діючого законодавства України Рішенням ХХХ сесії VI скликання №597 від 23 березня 2012 року.

Керівництво

Керівники підприємства:

  • Зміївський Іван Макарович – директор Лозівського міжрайонного підприємства теплових мереж (1976 – 1986 р.р.);
  • Глоба Леонід Миколайович – директор Лозівського міжрайонного підприємства теплових мереж (1986 – 1998 р.р.);
  • Рєзніков Олександр Іванович – директор Лозівського міжрайонного підприємства теплових мереж та Комунального підприємства «Теплові мережі» (1998 – 2011 р.р.);
  • Глоба Леонід Миколайович – директор Комунального підприємства «Теплові мережі» та Комунального підприємства «Теплоенерго» (з 2011 – 2016 р.р.);
  • Березуцький Володимир Іванович – директор Комунального підприємства «Теплоенерго» (з 2016 - 2020 р.р.);
    Біографічна довідка;
  • Малишев Сергій Валентинович – директор Комунального підприємства «Теплоенерго» (з 2020 р.);
    Біографічна довідка.

Ключова інформація

Опалювальна мережа

Централізованим опаленням охоплено 89% житлового фонду міста, решта споживачів опалюється від котелень інших відомств та від індивідуальних джерел. Основним виробником теплової енергії в місті є комунальне підприємство «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області, яке експлуатує 16 котелень сумарною продуктивністю 445,85 Гкал/год, 7 теплових пунктів та 58 км теплових мереж у 2-ох трубному вимірі. Основна теплова енергія на потреби теплопостачання міста (80%) виробляється на трьох котельнях (по вул. Свободи, 2, вул. Спортивній, 23, на 6 мікрорайоні).

Підприємство експлуатує 56 котлів, в тому числі з терміном експлуатації більше 20 років – 24 котла. Котельні обладнані котлами типу КВГ-100, К50/14, НІІСТУ-5, КВГМ-6,5, ТВГ 8М, НІКА 1,25, ФАКЕЛ, АОГВ-50, 100, КТ-75, КОЛВІ з широким діапазоном теплопродуктивності (від 0,1 до 100 Гкал/год).

Теплові мережі виконані переважно традиційним методом, в непрохідних каналах – наземно, на естакаді із сталевих труб. З 2009 року підприємство активно впроваджує заміну старої теплоізоляції на сучасну з пінополістиролу.

На підприємстві працює 427 висококваліфікованих спеціалістів, які виконують роботи з експлуатації, ремонту та технічного обслуговування котелень, теплових мереж, обладнання КІП і А, проводять наладку котлів та теплових мереж.

Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання житлових будинків та їх поточний ремонт виконується підприємством на підставі укладених договорів з управителями або з об’єднаннями співвласників багатоквартирних будинків.

Контроль якості опалення

Порядок перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг регламентований пп. 33-39 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630.

У разі неналежного надання або ненадання послуг підприємством споживач повідомляє про це підприємство в усній формі за допомогою телефонного зв'язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в договорі.

У повідомленні зазначається прізвище, ім'я та по батькові, точна адреса проживання споживача, а також найменування виду неналежно наданої або ненаданої послуги. Повідомлення споживача незалежно від його форми (усна або письмова) обов'язково реєструється представником підприємства у журналі реєстрації заявок споживачів. Представник зобов'язаний повідомити споживачеві відомості про особу, яка прийняла повідомлення (прізвище, ім'я та по батькові), реєстраційний номер повідомлення та час його прийняття.

Представник підприємства, якому відомі причини неналежного надання або ненадання послуги, зобов'язаний невідкладно повідомити про це споживача та зробити відповідну відмітку в журналі реєстрації заявок, що є підставою для визнання підприємством факту неналежного надання або ненадання послуг.

Представник підприємства, якому не відомі причини неналежного надання або ненадання послуг, зобов'язаний узгодити з підприємством точний час та дату встановлення факту ненадання послуг, надання їх не у повному обсязі або перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг. У разі необхідності проведення такої перевірки у приміщенні споживача представник підприємства повинен з'явитися до споживача не пізніше визначеного у договорі строку.

У разі незгоди з результатами перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг споживач і підприємство визначають час і дату повторної перевірки, для проведення якої запрошується представник уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представник об'єднання споживачів. За результатами повторної перевірки складається акт про неналежне надання або ненадання послуг, який підписується споживачем (його представником), представником підприємства, представниками уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представником об'єднання споживачів.

За результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг (далі акт-претензія), який підписується споживачем та представником підприємства . Акт-претензія складається у двох примірниках по одному для споживача та підприємства.

У разі неприбуття представника підприємства в установлений договором строк для проведення перевірки кількісних та/або якісних показників або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії такий акт вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

Акт-претензія реєструється уповноваженими особами підприємства у журналі реєстрації актів-претензій. Підприємство зобов'язане розглянути такий акт-претензію і повідомити в установлений договором строк споживача про її задоволення або про відмову у задоволенні з обґрунтуванням причини такої відмови. У разі ненадання протягом установленого строку підприємством відповіді вважається, що він визнав викладені в акті-претензії факти неналежного надання або ненадання послуг. Спори щодо задоволення претензій споживачів розв'язуються у суді. Споживач має право на досудове розв'язання спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.